Анна: Як завжди я
не можу однозначно відповісти на запитання чи сподобалась мені ця книга. І так,
і ні... Маленька відьма, безперечно, симпатична дівчинка і таки з незвичайною
вдачею. Авжеж, її мати успішна бізнес-леді, але Маринка вмовляє мати не брати хатню
робітницю після смерті своєї бабусі, бо вона й сама здатна впоратися з хатнім
господарством. Це й справді диво бути такою спритною господинею в дванадцять
років! Та де ви таке бачили у наш час? Ні тобі зависання в Інтернеті, ні
тенісних кортів, ні плавання в басейні, чи чим там ще займаються діти заможних
батьків?
Книжка дійсно
легко читалась і видавалась цікавою, але, після того як я її закінчила, виникло
відчуття приємної легкості і порожнечі у голові, наче лялькову виставу
подивилася. Я думаю це тому, що в книзі не знайшлося ніяких цікавих ідей, щоб у
тій голові затриматися. Хіба що запам'яталося як Маринчині магічні друзі
загрузли у якійсь дискусії, і вона подумала, що вони нічим не кращі від
звичайних дорослих — тільки одні сперечаються про відьом і мольфарів, а інші —
про податки та закони. Це було дійсно смішно. А яке ваше враження від цієї
книги?
Фаріда: Чесно
кажучи, я навіть не збиралася купувати цю книжку, і хоча обкладинка та назва
мене дещо заінтригували, я покинула крамницю так її і не придбавши, бо, на
жаль, вже маю деякий прикрий досвід з книгами цього видавництва. А потім я
дізналася, що цю книжку написав наш одеський автор і мені щосили закортіло
почитати її та дізнатися, що (чи як) треба писати, на скільки відомим автором
бути, або ж кого знати, щоб вашу книжку надрукували в Видавництві Старого Лева.
Незважаючи на декілька попередніх розчарувань, мені все ж таки дуже подобається
це видавництво (бо ж були і вдалі знахідки!), і я, як автор, вже довгий час
слідкую за новинами щодо прийому рукописів на їхньому сайті, проте той клятий
видавничий портфель залишається переповненим вже декілька років, хоча книжкові
новинки цього видавництва з’являються із швидкістю кулеметної черги.
Отже, в
черговий раз, маю зробити прикрий висновок, що за дуже невеличким винятком
серед наших українських видавництв, вам вже треба бути відомим автором чи знати
потрібних людей, а ще краще бути іноземним автором чи, взагалі, класиком, щоб
вони захотіли вас надрукувати. Та як би там не було, книжку я придбала,
прочитала та навіть отримала задоволення. Хоча, якби я ставила оцінки-зірочки,
то мабуть поставила б не більше трьох з п’яти: бо книжка досить мила, проте, на
жаль, нічого особливого.
Анна: Я думаю, що
головний недолік цієї книги полягає в тому, що тільки Маринка і кіт, та, мабуть,
ще Домовик, виглядають живими, а всі інші герої зображені схематично — тому й
здаються скоріше фоном. Людей там взагалі менше ніж магічних істот, і усі вони
описані дуже поверхово, а так хотілося побільше дізнатися про Маринчину маму та
бабусю, бо вони дійсно зацікавили.
Кульмінаційна
сцена, де Маринка воювала з огром та джином, до болю нагадувала комп'ютерну
гру, то ж і не вірилося, що дівчинка наражалася на небезпеку. До того ж, ви
знаєте, що у мене не має ніяких теплих почуттів до цього виду розваг.
Комп'ютерні ігри зіпсували життя моєму синові. І як на мене вони не ліпше
виглядають у книзі ніж у реальному житті, коли твій син відмовляється їхати на
лекції в університет і несамовито клацає по клавішам, воюючи з електронними
монстрами.
Я розумію, що
це казка, та все ж навіть у казці повинно бути щось окрім захоплюючих пригод.
Ви ж пам'ятаєте оте російське прислів'я “сказка — ложь, но в ней намек, добрим
молодцам — урок”? Та я не знайшла у цій книзі ніяких особливих думок, хіба що
про дівчаток, які повинні бути слухняними і змалку вчитися готувати. Це ж бо,
підозрюю, нездійсненна мрія самого автора. Хоча, можливо я помиляюся і таким
чином автор намагався нам показати як сильно його маленька відьма відрізняється
від звичайних дітей. То що ви думаєте про цю книгу — чи буде вона корисною для
нашого підростаючого покоління?
Фарида: Якщо ви
шукаєте корисну книжку для підростаючого покоління, я можу порекомендувати «Кігтика Ковбаска» цього ж видавництва. Це дійсно цікава, розважальна та безперечно корисна
книжка, бо змушує задуматися над дійсно важливими речами. Щодо «Маленької
Відьми та Кіра» – то це позитивна, весела та нехитра повість, прикрашена
дотепними малюнками, яка дуже легко та швидко читається – іноді навіть не встигаєш
перегортати сторінку, так кортить дізнатися, що ж там далі… Гадаю, вона має
сподобатися дітям, які полюбляють читати про магію, пригоди маленьких відьом,
магічних тварин та загадкових істот.
Дія
відбувається блискавично швидко і нікого особливо не дивує, що магія та відьми
існують, що коти вміють розмовляти та чаклувати, і що джини насправді виконують
бажання, та й не тільки. Мені сподобалося як автор поєднав деякі речі з
фольклору, міфології та історії, а особливо їхнє своєрідне трактування в
контексті твору. Та, маю зізнатися, що мені не дуже сподобалися кпини автора в
бік інших книжок про магію та юних чарівників. А ще все відбувається аж занадто
легко – наче в казці – як оте «по щучьему велению – по моему хотению». А може
це і є сучасна казка?
Хоча, щодо сучасності,
то маю зауважити, що автор цієї книги не дуже добре знається на розвагах, хобі,
життя онлайн та проведення вільного часу сучасних підлітків. Його інформація
щодо інтернету та мобілок дещо застаріла... та і слово «автомобіль» звучить
якось старомодно та нагадує щось із минулого сторіччя. Я б йому порекомендувала
почитати повість «Файні товсті дівки, ЙО!» від Фонтана Казок, яка, на мій
погляд, є дійсно дуже сучасною.
